Газета "День"В сегодняшнем номере газеты “День” вышла статья Инны Филипенко “На ком держится страна?” - статья о нас, о нашем доме, о наших проблемах и о нашем сайте.

Предлагаю Вашему вниманию фотографии газет (русской и украинской версии), а также полные тексты статей на обоих языках.

Большое спасибо нашим соседям Валерию Дмитриевичу, Юрию и Людмиле за участие в интервью :)

На ком держится страна?

Жильцы дома в Броварах создали веб-сайт для защиты своих прав и интересов

Люди, на которых держится страна, живут рядом с нами. Они ответственно делают свое дело, не требуя за это должностей, денег, национального признания. Вряд ли они даже понимают, какой ценный груз на их плечах. Просто это их стиль жизни — самоотверженно работать и вкладывать душу в любимое дело, а если нужно — отстаивать свои права. Потому что поверили и, более того, — воплощают в жизнь основной принцип демократии — все зависит, в конце концов, от нас самих, от нашего выбора. Хорошо было бы помнить это и каждому из нас, когда через два дня будем выбирать нового президента, и, конечно, тем, кого мы избираем. А пока несколько «простых» историй о том, как наши сограждане защищают свои права.

История первая. Происходит в городе Бровары на улице Шевченко, 4а. Не дожидаясь поддержки «сверху», жильцы дома создали веб-сайт своего дома для отстаивания своих интересов. И теперь обсуждают на сайте жилищные проблемы, вместе находят решения и рычаги давления на местную власть и застройщика, чтобы их устранить. Пример Броваров — это еще и замечательный образец самоорганизации населения. Если за ними пойдет хотя бы каждый второй из нас, в Украине будет сформирована основа активной территориальной общины. А именно она будет определять, на кого равняться всей стране. Опыт броварчан, как нужно объединяться ради общей цели и отстаивать свои права, изучал «День».

ДОМ БЕЗ СВЕТА И ВОДЫ

Выйти на связь с активистами дома по ул. Шевченко, 4 а, было очень просто: всего-навсего зашла на его сайт, написала письмо Сергею Иллюхину — разработчику портала и активному жителю — с предложением встретиться. И буквально через какие-то 15 минут уже разговаривала с ним по телефону, согласовывая день встречи. Кстати, о приезде корреспондентов «Дня» жители дома узнали в тот же день — из того же таки сайта.

Казалось бы, какие могут быть проблемы в новостройке, которую сдали в эксплуатацию менее двух лет назад? Но, послушав Сергея и его соседей, кажется, что лучше жить в старой хрущевке, чем переселяться в нововыстроенный дом. Представьте, что вы заплатили по тысячи долларов за квадратный метр жилой площади (до начала кризиса люди платили по две и больше тысячи), и теперь должны делать за свои же средства ремонт крыши, потому что она протекает и затапливает квартиры на верхних этажах; ремонтировать трубы в подвале, из которых тоже постоянно капает; вкручивать еженедельно лампочки в подъездах, потому что они постоянно перегорают, и решать кучу всевозможных проблем, чтобы жить было комфортно и уютно.

— Почему жители делают все это за свои средства? Да потому что ни жэк, ни компания-застройщик «Меркурий», которая по проекту обслуживает дом, не берется за это — у них на это средств нет, — говорит Сергей Иллюхин. — Когда дом сдали в эксплуатацию, здесь вообще ни тепла, ни света еще не было. Просто компания спешила сдать дом, пока не начался экономический кризис. А из-за такой спешки имеем кучу недоработок.

— Мы как раз — первое поколение жителей, которые жили здесь без коммуникаций, — добавляет другой жилец дома, Валерий Шафоростов. — Чтобы как-то готовить еду, мыться, мы протянули от трансформатора кабель, и 2700 киловатт накручивали в месяц.

— Прошлой зимой, когда ударили морозы, все еще стояло без отопления, люди писали заявления в мэрию, и только потом его включили. Проблема в том, что у нас тесно переплетены застройщик ДСК «Меркурий» и жэк, «Меркурий» должен обслуживать все свои дома, поэтому все претензии, какие мы выдвигаем к жэку, сразу поступают и к застройщику. Реакция жэка на исправление определенных проблем — нулевая. С отоплением будто разобрались, но жители 10-го этажа страдают оттого, что несколько раз в день должны спускать воздух из батарей, поскольку насос не в состоянии подавать горячую воду на 10-й этаж, — жалуется Сергей.

И это только верхушка айсберга. Сейчас жильцы дома готовят коллективное письмо в прокуратуру (активно обсуждают его на сайте и вносят свои предложения), в котором требуют от застройщика устранить все недоработки и недостатки.

— Наши требования к «Меркурию» — отремонтировать крышу, а также рассчитаться с долгами за вывоз мусора и работу лифтов, — продолжил Сергей. — В доме огромные долги за вывоз мусора — 42 тысячи гривен. А все потому, что застройщик не оплатил обслуживающей организации эту работу. Еще несколько недель назад перед домом была настоящая свалка. Жители сами поехали в обслуживающую организацию, заключили договор, заплатили средства — 23 грн. за вывоз одного контейнера — и оплатили несколько ходок машин. «Меркурий» заплатил из долга всего две тысячи. Такая же проблема с лифтами. Долг за их обслуживание тоже достигает порядка 40 тысяч гривен. Когда у нас сломался лифт, мы позвонили в ЧП «Унивел-лифт», нам объяснили, что из-за огромных долгов ремонтировать его не будут. Нет, если люди застрянут, то их спасут, но обслуживать лифт — нет. Дней пять назад «Меркурий» заплатил пять тысяч долга, но все ровно это не разрешает проблему.

Зато руководители «Меркурия» предлагают жильцам дома создать объединение совладельцев многоэтажного дома (ОСМД) и таким образом брать все в свои руки. Как говорит Сергей, жители к этому готовы, но это значит, что, кроме управления домом, они берут на себя все долги и недоработки и соглашаются сами их ликвидировать.

— Сначала мы хотим добиться от компании, чтобы она доделала все неурядицы, и потом взять все в свои руки, создав ОСМД, — говорит Сергей. — Мы с этим справимся, сомнений нет. Но взваливать еще на себя эти долги не хочется.

ВРАГ НОМЕР ОДИН — РАВНОДУШИЕ

Свою первую победу жители броварского дома вспоминают с улыбкой. Как только в сентябре этого года появился веб-сайт, они договорились ежедневно названивать в жэк, чтобы в доме вкрутили лампочки в подъездах, ввели лифт в эксплуатацию (когда заселялись первые жители, то носили вещи вручную), а также починили водопровод в подвале. Тогда и написали первое коллективное письмо от 45 квартир. Отнесли его в мэрию, которая прислала комиссию для проверки, и таки заставила жэк выполнить требования жильцов. По их мнению, если бы это не было массово, то вряд ли просьбы были бы услышаны.

— Но все ровно сделали не все, что требовали. Проект дома предусматривает два лифта в подъезде, но пока еще работает только один, и то таких размеров, что больше трех человек в нем не помещается. Я называю его лифтом для лилипутов, — говорит Валерий Шафоростов.

— Кстати, мы сейчас с вами стоим в опасной зоне, — добавляет еще один житель, Юрий Свистун, показывая рукой на крышу дома, где еще лежит снег. — На крыше такой наклон, который обеспечивает слет снега буквально на расстояние пяти метров. Пока еще травм, к счастью, не было, но я видел, как из-за снега в машине было повреждено стекло. Я с женой всегда со страхом прохожу к подъезду, потому что все может быть.

Как говорят жильцы проблемного дома в Броварах, он такой не один. По словам Сергея Иллюхина, через сайт они познакомились со своими коллегами по несчастью — жильцами другого новостроя, построенного также «Меркурием» приблизительно в тот же период. У них те же проблемы, что и в доме по Шевченко, 4 а. И сейчас они тоже хотят пойти путем шевченковцев и, возможно, создать свой веб-сайт.

Но, кроме внешних врагов, у жильцов есть еще и внутренние — среди самих же жителей.

— Уже сколько времени борюсь за сохранение саженцев во дворе дома, и все напрасно, — рассказывает Валерий. — В свое время мы посадили под каждым подъездом по несколько березок, кустиков, чтобы летом было зелено. Но ныне, когда маленькие деревца присыпало снегом и их почти не видно, кое-кто из жильцов паркует машины прямо на них. Получается, что одни жители не ценят труд других, которые сажали эти саженцы и старались при этом для всех, не только для себя. Боролись мы разными методами — развешивали объявления, просили, вывешивали на сайте информацию, но пока что это не действует.

— Действительно, достучаться до сознательности некоторых жильцов не так просто, — добавляет Сергей. — Хочется, чтобы они задумывались над тем, что делают. Когда еще мусор вывозился, перед мусорными баками постоянно парковался автомобиль, и мусоровоз из-за машины не смог добраться до контейнеров. Тогда мы напечатали объявления, и я каждый вечер клал их на стекло машины с просьбой больше так не делать. Теперь проблема так остро не стоит. Ныне хотим решить вопрос относительно парковок: поскольку места около дома очень мало, нужно сделать разметку, но этим займемся сами.

— Мы понимаем, что если не мы, то никто нашими проблемами заниматься не будет, — замечает Юрий Свистун. — Руководители «Меркурия» постоянно прячутся за своими секретарями, и встретиться с ними, поговорить, решить неотложные проблемы — невозможно. Они даже отключили городские телефоны и якобы забыли предупредить об этом жителей.

Все это жители активно обсуждают на сайте, который уже стал неотъемлемой частью жизни дома, и это притом, что создавался он сначала только для знакомства с соседями. А теперь это уже не просто средство внутреннего общения, но и возможность установить внешние контакты. Да, были случаи, когда к Сергею Иллюхину через сайт обращались представители кабельных компаний с предложениями провести телевидение и рассказать об этом другим жителям. Но самая главная функция портала — своеобразная площадка для обсуждения и решения проблем. Ныне на сайте общается треть жильцов (всего в доме 108 квартир). И это уже не просто общение единомышленников, а настоящий форум активистов, готовых бороться за свои права до последнего.

№19, пятница, 5 февраля 2010

На кому тримається країна?

Мешканці будинку в Броварах створили веб-сайт для захисту своїх прав та інтересів

Люди, на яких тримається країна, живуть поруч із нами. Вони відповідально роблять свою справу, не вимагаючи за це посад, статків, національного визнання. Навряд чи вони навіть розуміють, який цінний вантаж на їхніх плечах. Просто це їхній стиль життя — самовіддано працювати і вкладати душу в улюблену справу, а якщо потрібно — відстоювати свої права, бо вони повірили, ба більше — втілюють у життя основний принцип демократії: все залежить врешті-решт від нас самих, від нашого вибору. Добре було б пам’ятати це і кожному з нас, коли за два дні будемо обирати нового Президента, і, звичайно, тим, кого ми обираємо. А поки що — кілька «простих» історій про те, як наші співгромадяни захищають свої права.

Історія перша. Відбувається у місті Бровари, в будинку по вулиці Шевченка, 4а. Не чекаючи підтримки «зверху», мешканці будинку створили веб-сайт свого дому для відстоювання своїх інтересів. І тепер обговорюють на сайті існуючі житлові проблеми, разом знаходять рішення і важелі тиску на місцеву владу та забудовника, аби їх усунути. Приклад Броварів — це ще й чудовий взірець самоорганізації населення. Якщо за ними піде хоча б кожен другий із нас, в Україні буде сформовано основу активної територіальної громади. І саме вона визначатиме, на кого рівнятися всій країні. Досвід броварчан, як треба об’єднуватися заради спільної мети і відстоювати власні права, вивчав «День».

ДІМ БЕЗ СВІТЛА І ВОДИ

Вийти на зв’язок із активістами будинку по вул. Шевченка, 4а було дуже просто: всього-на-всього зайшла на його сайт, написала листа Сергію Іллюхіну — розробнику порталу та активісту — з пропозицією зустрітися. І буквально за якихось 15 хвилин уже розмовляла з ним по телефону, узгоджуючи день зустрічі. До речі, про приїзд кореспондентів «Дня» мешканці будинку дізналися в той же день — із того ж таки сайту.

Здавалося б, які можуть бути проблеми у новобудові, яку здали в експлуатацію менше двох років тому? Але коли послухаєш Сергія та його сусідів, здається, що ліпше жити у старій хрущовці, ніж переселятися у новозбудоване житло. Уявіть, що ви заплатили по тисячі доларів за квадратний метр житлової площі (до початку кризи люди платили по дві й більше тисячі) і тепер мусите робити за свої ж кошти ремонт даху, бо він протікає й затоплює квартири на верхніх поверхах, лагодити труби у підвалі, з яких теж постійно капає, вкручувати щотижня лампочки у під’їздах, бо вони постійно перегоряють, і вирішувати купу всіляких проблем, аби жити було комфортно й затишно.

— Чому мешканці роблять все це за свої кошти? А тому, що ні ЖЕК, ні компанія-забудовник «Меркурій», яка, за проектом, обслуговує дім, не береться — у них на це коштів немає, — каже Сергій Іллюхін. — Коли дім здали в експлуатацію, тут взагалі ні тепла, ні світла ще не було. Просто компанія спішила здати дім, поки не розпочалася економічна криза. А через такий поспіх маємо купу недоробок.

— Ми якраз перше покоління мешканців, які жили тут без комунікацій, — додає інший житель будинку Валерій Шафоростов. — Щоб якось готувати їжу, митися, ми протягнули від трансформатора кабель, і 2700 кіловат накручували у місяць.

— Минулої зими, коли вдарили морози, все ще стояло без опалення, люди писали заяви до мерії, і лише після того його включили. Проблема у тім, що у нас тісно переплетені забудовник — ДСК «Меркурій» — та жек. «Меркурій» має обслуговувати всі свої будинки, тому всі претензії, які ми висуваємо до жеку, відразу надходять і до забудовника. Реакція жеку на виправлення певних проблем — нульова. З опаленням ніби розібралися, але жителі 10-го поверху страждають від того, що кілька разів на день мусять спускати повітря з батарей, оскільки насос не в змозі подавати гарячу воду аж на 10 поверх, — скаржиться Сергій.

І це тільки верхівка айсберга. Зараз мешканці будинку готують колективного листа до прокуратури (активно обговорюють його на сайті та вносять свої пропозиції), де вимагають від забудовника усунути всі недоробки та недоліки.

— Наші вимоги до «Меркурія» — відремонтувати дах, а також розрахуватися з боргами за вивезення сміття та роботу ліфтів, — продовжив Сергій. — У будинку величезні борги за вивезення сміття — 42 тисячі гривень. А все тому, що забудовник не оплатив обслуговуючій організації цю роботу. Ще кілька тижнів тому перед будинком було справжнє сміттєзвалище. Мешканці самі поїхали до обслуговуючої організації, заключили договір, заплатили гроші — 23 гривні за вивезення одного контейнера — і оплатили декілька ходок машин. «Меркурій» заплатив з боргу лише дві тисячі. Така ж сама проблема з ліфтами. Борг за їхнє обслуговування теж сягає приблизно 40 тисяч гривень. Коли у нас зламався ліфт, ми подзвонили до ПП «Унівел-ліфт», нам пояснили, що через величезні борги ремонтувати його не будуть. Якщо люди застрягнуть, то їх врятують, але обслуговувати ліфт — ні. Днів п’ять тому «Меркурій» заплатив п’ять тисяч боргу, але все рівно це не вирішує проблему.

Натомість керівники «Меркурія» пропонують мешканцям будинку створити об’єднання співвласників багатоповерхового будинку (ОСББ) і таким чином брати все у свої руки. Як каже Сергій, мешканці до цього готові, але це означає, що, окрім управління домом, вони беруть на себе всі борги й недоробки, і погоджуються самі їх ліквідовувати.

— Спочатку ми хочемо домогтися від компанії, щоб вона доробила всі негаразди, і потім взяти все у свої руки, створивши ОСББ, — каже Сергій. — Ми з цим впораємося, сумнівів немає. Але поки що звалювати на себе ці борги не хочеться.

ВОРОГ НОМЕР ОДИН — БАЙДУЖІСТЬ

Свою першу перемогу мешканці броварського будинку згадують із посмішкою. Як тільки у вересні того року з’явився веб-сайт, вони домовилися щодня надзвонювати у жеки, аби в будинку вкрутили лампочки у під’їздах, ввели ліфт в експлуатацію (коли заселялися перші мешканці, то носили речі вручну), а також полагодили водопровід у підвалі. Тоді й написали перший колективний лист від 45-ти квартир. Віднесли його до мерії, яка прислала комісію на перевірку і таки змусила жек виконати вимоги мешканців. На їхню думку, якби це не було масово, то навряд чи прохання були б почуті.

— Та все рівно зробили не все, що вимагали. Проект будинку передбачає два ліфти у під’їзді, але поки що працює тільки один, вантажопідйомність якого — не більше трьох осіб. Я називаю його ліфтом для ліліпутів, — каже Валерій Шафоростов.

— До речі, ми зараз із вами стоїмо в небезпечній зоні, — додає ще один мешканець — Юрій Свистун, показуючи рукою на дах будинку, де ще лежить сніг. — На даху такий нахил, який забезпечує зліт снігу буквально на відстань п’яти метрів. Поки що травм, на щастя, не було, але я бачив, як через сніг в машині було пошкоджене скло. Я з дружиною завжди з острахом проходжу до під’їзду, бо все може бути.

Як кажуть мешканці проблемного будинку, у Броварах він такий не один. За словами Сергія Іллюхіна, через сайт вони познайомилися зі своїми колегами по нещастю — мешканцями іншого новобуду, зведеного також «Меркурієм» приблизно у той самий період. У них ті ж самі проблеми, що й у домі по вулиці Шевченка, 4 а. І зараз вони теж хочуть піти шляхом шевченківців і, можливо, створити свій веб-сайт.

Та окрім зовнішніх ворогів, мешканці мають ще й внутрішніх — серед самих же жильців.

— Уже скільки часу борюся за збереження саджанців на подвір’ї дому, і все дарма, — розповідає Валерій. — У свій час ми посадили під кожним під’їздом по кілька берізок, кущиків, щоб улітку було зелено. Але зараз, коли маленькі деревця присипало снігом і їх майже не видно, дехто з жильців паркує машини прямо на них. Виходить, що одні мешканці не цінують працю інших, які садили ці саджанці і старалися при цьому для всіх, не тільки для себе. Боролися ми різними методами — розвішували оголошення, просили, вивішували на сайті інформацію, але поки що не діє.

— Дійсно, достукатися до самосвідомості деяких жильців не так просто, — додає Сергій. — Хочеться, щоб вони задумувалися над тим, що роблять. Коли ще сміття вивозилося, перед сміттєвими баками постійно паркувалася автівка, і сміттєвоз через неї не зміг дістатися до контейнерів. Тоді ми роздрукували оголошення, і я щовечора клав їх на скло машини з проханням більше так не робити. Тепер проблема так гостро не стоїть. Зараз хочемо вирішити питання щодо паркувань: оскільки місця біля будинку дуже мало, треба зробити розмітку, але цим займемося самі.

— Розуміємо: якщо не ми, то ніхто нашими проблемами займатися не буде, — зауважує Юрій Свистун. — Зустрітися з керівниками «Меркурія» неможливо, оскільки вони постійно ховаються за своїми секретарями, — тому неможливо поговорити, вирішити нагальні проблеми. Керівники навіть відключили міські телефони й нібито забули попередити про це мешканців.

Усе це мешканці активно обговорюють на сайті, який уже став невід’ємною частиною життя будинку, і це при тому, що створювався він спочатку суто для знайомства із сусідами. А зараз це вже не просто засіб внутрішнього спілкування, а й можливість встановити зовнішні контакти. Так, були випадки, коли до Сергія Іллюхіна через сайт зверталися представники кабельних компаній із пропозиціями провести телебачення і розповісти про це іншим мешканцям. Але найголовніша функція сайту — бути своєрідним майданчиком для обговорення та вирішення проблем. Зараз на сайті спілкується третина жильців (всього у будинку 108 квартир). І це вже не просто спілкування однодумців, а справжній форум активістів, готових боротися за свої права до останнього.

№19, п’ятниця, 5 лютого 2010

На сайте газеты “День” статьи можно прочитать по этим ссылкам: * На русском языке: начало и продолжение; * На украинском языке: начало и продолжение